Сценарій свята «Зустріч випускників 2004 року»
Звучить музика «Гімн ФАБРИКИ ЗІРОК – 2»
Голос за сценою:
- Зустрічайте наших чарівних ведучих:___________________________________________ та _________________________________________________________________________.
Виходять ведучі під мелодію «Я самая» (Н. Могилевська)
Ведучий:
- Добрий день, пані та панове!!!
Ведуча:
- Добридень-добридень-добридень!!!
Ведучий:
- Ми раді вітати вас на гала-концерті випускників ФАБРИКИ ЗІРОК - 2004 Данилівської школи!
Ведуча:
- Сьогодні на цій сцені для вас виступатимуть справжні зірки п’ятирічної витримки!
Ведучий:
- П’ять… Зірок… Це справді щось… Найкраще…
Ведуча:
- Годі й сумніватися! У нас все без обману! Якщо чоловіки – то найсильніші! Якщо жінки – то найкрасивіші! Якщо фабриканти – то найзірковіші!
Ведучий:
- Ну якщо вони такі круті, то, може, ми вже поступимося їм на цій сцені?..
Ведуча:
- Що ж, давай… Але наші зірки дуже хвилюються, адже завжди найскладніше повернутися туди, звідки починав робити свої перші кроки…
Ведучий:
- Зараз ми їм допоможемо! Шановні фанати! Приготуйте, будь-ласка, свої долоні до зустрічі ФАБРИКАНТІВ – 2004! Усі готові? Тоді увага!
Ведуча:
- Вітаємо бурхливими оплесками наших найяскравіших зірок!
Звучить мелодія «Танці із зірками»
Оголошення присутніх випускників 2004 року (на зразок оголошення пар у Танцях із зірками). Ведучий оголошує дівчат. Ведуча – хлопців.
Випускники піднімаються на сцену.
_______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
Ведучий:
- Ну що ж… Здається усі наші зірки на сцені… Тож прийшов час надати слово тому, хто їх створив, - продюсеру!
Ведуча:
- А хто у нас продюсер?..
Ведучий:
- Як хто? Звичайно, директор!
Директор підіймається, щоб сказати слово, але раптово його перебиває колишній випускник (він зображає директора)
Випускник 1:
- Зачекайте-зачекайте, Вікторе Олексійовичу!.. Сьогодні слово надали мені! Я радий вітати вас у цьому залі – місці демонстрації нашої готової продукції. А продукцію наша фабрика випускає якісну! Кого тільки тут немає: і космонавтів немає, і нобелівських лауреатів немає, і міністрів немає… Коротше, немає у нас спонсорів…
Сам все чекаю, коли ж у мене з’являться зв’язки за рахунок наших фабрикантів. Щоб і у лікарнях, і в університетах, і у суді… А то поки лише вільні місця в автобусі… Хоча й на тому спасибі. А взагалі, я радий кожному вашому нарешті випуску! Тому що, як тільки за кожним наступним класом закриваються двері, я молодшаю рівно на рік… Щоправда, був один випадок, коли я помолодшав одразу на три роки: здається, то був _______ рік…
Випускниця 1:
- Коли здається, хреститися треба! Досить уже жартів!
Випусник 1:
- А що – я? Просто вирішив врятувати ситуацію… А то було б, як завжди, – ми раді вам, ви раді нам… Між іншим у нас сьогодні дерев’яний ювілей закінчення школи!
Випускниця 2:
- І що це означає?
Випускниця 3:
- А це означає, що молоде дерево нашої шкільної дружби вже добре вкоренилося…
Випускниця 4:
- Почало приносити перші плоди…
Випускник 2:
- А ще дерево – це паливо, яке приносить тепло… Тепло спогадів про найбезтурботніші шкільні роки…
Випускник 3:
- Дерево розпалює вогонь… Шкільне багаття, біля якого так приємно співати під звуки гітари…
Випускниця 5:
- Сьогодні цим вогнем ми хочемо зігріти серця тих, хто присутній у цьому залі…
Звучить пісня «Изгиб гитары желтой»
Ведучий:
- Ну от! Молодці, зірки! Довели мою _______________(ім’я ведучої) майже до сліз! А наші гості… Хіба ми так домовлялися? І за що вам тільки гонорари платять?!
Ведуча:
- Усе гаразд… То ми від щастя – чи не так? Ось бачиш! Збулися наші мрії: пройшло п’ять років і ми знову поруч із нашими випускниками…
Ведучий:
- Так… А чи збулися їх мрії?..
Ведуча:
- Ось давай їх самих і спитаємо?
Випускники розповідають про мрії, що збулися
Випускник 4:
- А моя мрія не збулася… Я коли у школі навчався, все хотів директора проекзаменувати… От ставив би йому запитання, а він хай би відповідав!
Ведуча:
- Так у чому справа! Ви ж зірки! Усі мрії у ваших руках!
Ведучий:
- А ми вам із задоволенням допоможемо…
Ведуча і ведучий (разом):
- Оголошується екзамен для всі присутніх вчителів!
Ведучий:
- Білети у студію!
Під музику заходять помічники і виносять підноси з білетами по кількості вчителів. На кожному підносі по п’ять однакових білетів. Питання : Продовжіть: Була така історія на уроці ____________________(назва уроку для кожного вчителя своя). Вчителі обирають білет.
Ведуча:
- Ну що ж, шановні вчителі, ви отримали білети і у вас є декілька хвилин на підготовку.
Ведучий:
- Як бачите, у нас усе чесно!
Ведуча:
- А поки ви пригадуєте, для вас виступають наші зірки!
Випускники співають частівки
В школе долго мы учились,
Сколько лет - со счета сбились,
И пришли сюда опять
Наших классных повидать.
Принесли мы в школу мышку,
Напугали всех ребят:
Побросали дети книжки
И учиться не хотят.
Мы в столовую зашли,
Думали, покушаем.
Нам навешали лапши
По такому случаю.
Мы сидели за столом
В кабинете химии.
Как взорвалось один раз!
Вышли мы все синие.
Вспоминаем : мы однажды,
Даже это было дважды,
Мелом стул обрисовали,
К шефу на ковер попали.
Расписание стащили,
Форточек наставили.
На уроках мы не были -
А на речке плавали.
А учителя крутые!
У них нервы золотые:
Сколько б мы не пропускали,
Вечно нам они прощали.
Мы сегодня здесь собрались.
Очень просим вас сейчас,
Чтоб друг друга не теряли
И пришли к нам еще раз!
Після виступу випускників починається екзаменаційне опитування вчителів
Ведуча:
- Ну що, шановні вчителі, готові ви відповідати?
Ведучий:
- Хто буде першим! Ви ж пам’ятаєте, що за сміливість додається АЖ один бал!
Учителі по черзі розповідають смішні історії, які залишилися у їх пам’яті про цей клас.
Ведучі кожен раз просять випускників поставити оцінку
Ведучий:
- Що ж це таке?! Виходить, що всі наші вчителі – відмінники?
Ведуча:
- І пам'ять у них хороша!
Випускник:
- І самі вони – надзвичайні, бо пам’ятають про нас тільки хороше!
Слова випускників:
- Ну вот, как много лет назад,
На класс глядит учитель.
На класс глядит учитель.
- И кажется, что строгий взгляд
Спросил: "Что ж вы молчите?"
Спросил: "Что ж вы молчите?"
- И сердце знает, что сказать,
Да все слова - не эти.
Да все слова - не эти.
- Легко с подсказки отвечать, Непросто быть в ответе.
- Когда, расставшись с детства сказкой,
Мы покидали школьный дом,
- Глаза, наполненные лаской,
Нам были в жизни маяком.
- Когда сбивались мы с дороги
И шли всему наперекор,
- В глазах, наполненных тревогой,
Читали мы немой укор.
- Слова прощанья отзвучали,
И пятилетье позади.
- В глазах учителя сквозь дали
Вновь радость встречи разгляди.
Ведуча:
- Які чудові слова…
Ведучий:
- Так… Тепер наші зірки майстри слова, а колись вони були напівфабрикатами. Такі перли видавали! Ну ви тільки послухайте! «Його взуття було по вуха у багнюці»…
Ведуча:
- А ось це: «Із Юриного портфеля було видно бутерброд та інше шкільне приладдя»…
Ведучий:
- «Добриня сидів на коні й мирно щипав траву»…
Ведуча:
- «Його брат працював медсестрою».
Ведучий:
- «Тарас Бульба був вільним козаком, тому що ніде не працював».
Ведуча:
- «Гігієна – це тварина з гострими зубами».
Ведучий:
- А мені ось це дуже подобається: «На поляні сидів заєць, великі очі та вуха якого стирчали у різні боки»…
Ведуча:
- Усе це, звичайно, жарти, проте, як ви знаєте, у кожному жарті, є доля жарту… А правда?.. Вона у тому, що початок кар’єри наших фабрикантів був досить нелегким…
Випускник:
- Так, важкі тоді були часи…
Випускниця:
- Ось пам’ятаю, бувало, принесеш із собою шматочок маминого домашнього пирога, розріжеш на 3… класи…
Випускниця:
- Зараз школа не та, що тоді… Комп’ютери, Інтернет, мобільні телефони, калькулятори…
Випускник:
- А у наш час пальців на руках та ногах не вистачало, доводилося сірники з собою на урок математики носити!
Випускниця:
- І спідниць у нас таких коротеньких не було. У формі всі ходили…
Випускник:
- Зате які у нас уроки співу були! Хіба ж ми під «фанеру» співали?! Тільки наживо! І кожному хотілося солістом бути під баян Костянтина Федоровича! Куди там Вітасу! Нам спеціально уроки у спортзалі ставили, щоб у класі стеля не обсипалася та шибки не порозліталися!
Випускниця:
- І дискотеки власні влаштовували у класі!
Випускниця:
- І Дні іменинника! І Новий рік!
Випускник:
- Стільки хороших спогадів…
Слова випускників:
- Родные классы, окна, стены
И милый старенький звонок,
Зовущий нас на перемены
И возвращавший на урок.
- Неразрешимая загадка –
Урок без края, без конца...
- И чей-то нос, разбитый в схватке
Вот здесь, у школьного крыльца...
- Нет, времени того не скроешь,
Хоть год и месяц позабыт,
- И всё же иногда порою
О прошлом сердце защемит...
Випускниця:
- Ми щасливі… Ми справжні зірки… Тому що сяємо…
Випускниця:
- Тому що школа запалила наші серця…
Випускниця:
- Тому що школа навчила нас любити…
Випускниця:
- Тому що школа дала нам крила…
Випускниця:
- І сьогодні ми тут, усі разом, тому що шкільний янгол завжди пам’ятав про нас…
Випускник:
- Так, у школи є янгол-охоронець. Інакше хто ж тоді приносить нам спогади про шкільне дитинство, хто навіює сни про однокласників, хто з кожним роком вселяє у наші серця все більшу і більшу любов до школи?..
Звучить пісня «Ангел-хранитель» (И. Крутой)
Мой первый шаг, мой первый друг,
Всё это вспомнилось и светлей стало вдруг.
Благодарю всею душой, всех кто со мной
Прошёл этот путь большой.
В небе дневном в середине лета
Ярких жемчужин,
Ярких жемчужин рой.
Не покидай, сотканный из света,
Ангел-хранитель мой,
Ангел-хранитель твой.
После дождя радуги след,
А после праздника на душе тихий свет.
Но нам предать друг друга нельзя,
Ведь ангел школьный смотрит нам в глаза.
В небе дневном в середине лета Ярких жемчужин рой. 5 раз
Не покидай, сотканный из света,
Ангел-хранитель мой.
Слова випускників:
Школу оценишь только тогда,
Когда промелькнут, как мгновенья, года.
Часто ночами она сниться будет.
Школьные годы никто не забудет!
Приснится школьная сцена,
Первые роли твои,
Первые аплодисменты!
Первый успех!
И ты — счастливый!
Ты — лучше всех!
Ведуча:
- Ми не стомлюємося повторювати, що наші фабриканти – найкращі… А найкращих зірок прийнято вшановувати. Тож сьогодні на вас усіх чекає ще один сюрприз!
Ведучий:
- Усі ви запрошені на безпрецедентну подію! Відкриття першої шкільної алеї зірок!
Ведуча:
- За традицією, усі Голлівудські зірки залишають про себе пам'ять на віки.
Ведучий:
- А чим ми гірші?!
Ведуча та ведучий:
- Увага! Церемонію відкриття першої шкільної алеї зірок оголошуємо відкритою!
Звучать фанфари. Вносять рулон шпалер, на внутрішній стороні якого заздалегідь намальовані великі зірки (такі, щоб у них могла вміститися долоня) за кількістю учнів у класі + перша вчителька + вихователька + класний керівник + директор. Рулон розгортають доріжкою перед глядачами.
Ведуча:
- Право першим закласти свою зірку надається продюсеру ФАБРИКИ ЗІРОК – 2004 Коваленко Віктору Олексійовичу!
Директор школи обводить свою долоню і ставить на ній підпис
Ведучий:
- Право закласти зірки надається першим учителям наших фабрикантів: Коваленко Наталії Петрівні та Кавецькій Тетяні Іванівні!
Обводять долоні та ставлять підписи
Ведучий:
- Право закласти свою зірку надається головному режисеру ФАБРИКИ ЗІРОК – 2004 Шкапі Валентині Олександрівні!
Обводить долоню і ставить підпис
Ведуча:
- Ну а тепер я прошу підійти до нашої алеї колишніх випускників. Право закласти свої зірки надається вам, ФАБРИКАНТИ – 2004!
Закладання зірок відбувається під пісню «Я самая» (Н. Могилевська)
Ведучий:
- Церемонія закладання першої шкільної алеї зірок оголошується закритою! Право на володіння нею передається Шкапі Валентині Олександрівні на пам'ять про цю зустріч.
Фанфари. Шпалери згортають і виносять
Випускники:
- П’ять років – це так мало і так багато…
- Це наш перший ювілей…
- Ми сподіваємось, що він також залишиться у нашій та вашій пам’яті…
- І ще через п’ять років ми знову зустрінемось тут і будемо згадувати, згадувати…
- І щоб у вас було більше спогадів про нас, ми хочемо вручити вам подарунки…
- Наш шановний ведучий сьогодні згадував про п’ять зірок…
- Це дуже символічно, тому що першим нашим подарунком буде…
До зали вносять на підставці пляшку коньяку «5 зірок» і вручають директору
- Це, щоб ви знали, що ми за свої слова відповідаємо…
- А нашим любим вчителям ми хочемо подарувати _____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________.
Вносять подарунки
Ведучий:
- Ну що, шановні зірки, у вас на сьогодні все?
Ведуча:
- Тоді настав час надати слово справжньому продюсеру.
Слово директору школи
Випускники:
- Дякуємо вам за ці слова.
- Дякуємо за те, що пам’ятаєте нас.
- Пройде зовсім небагато часу…
- І нинішні ваші учні, як і ми п’ять років тому…
- Підуть від вас у доросле самостійне життя…
- Та ми бажаємо вам, щоб як і ми, вони ніколи не забували…
- Що закінчили саме цю, Данилівську середню… фабрику…
- Пусть годы стремительно мчатся и дерзко
Как воды бушующих рек –
- Но пристанью детства,
- Но пристанью сердца
- Останется школа навек!
Випускники виконують «Гімн випускників» на мотив «Песне ты не скажешь: «До свиданья!»
Снова, снова все пришли мы в нашу школу,
Здесь опять мы с вами собрались.
В этот зимний и веселый очень вечер
Мы с друзьями встретиться пришли.
Припев: Через годы, через расстояния
На любой дороге, в стороне любой
Школе ты не скажешь "До свидания",
Школа не прощается с тобой.
Сколько было в школе разных приключений,
Сколько в школе довелось нам пережить…
Это помнят люди все без исключений,
Разве можно все это забыть.
Год иль десять лет - считать не будем…
Ждут и помнят нас с тобой везде, всегда
Наши, наши дорогие люди -
Это только вы - Учителя!
Использован сценарий pershavchytelka.at.ua
Сценарій свята «Зустріч випускників 2004 року»
