Ярлыки "Сценарии школьных праздников"

Добавьте, пожалуйста, в свою соц.сеть.

Поиск по блогу "Сценарии школьных праздников"

Реклама на сайте "Сценарии школьных праздников"

понедельник

Сценарій свята «Зустріч випускників 2004 року»

Сценарій свята «Зустріч випускників 2004 року»
Звучить музика «Гімн ФАБРИКИ ЗІРОК – 2»
Голос за сценою:
-         Зустрічайте наших чарівних ведучих:___________________________________________ та _________________________________________________________________________.
Виходять ведучі під мелодію «Я самая» (Н. Могилевська)
Ведучий:
-         Добрий день, пані та панове!!!
Ведуча:
-         Добридень-добридень-добридень!!!
Ведучий:
-         Ми раді вітати вас на гала-концерті випускників ФАБРИКИ ЗІРОК - 2004 Данилівської школи!
Ведуча:
-         Сьогодні на цій сцені для вас виступатимуть справжні зірки п’ятирічної витримки!
Ведучий:
-         П’ять… Зірок… Це справді щось… Найкраще…
Ведуча:
-         Годі й сумніватися! У нас все без обману! Якщо чоловіки – то найсильніші! Якщо жінки – то найкрасивіші! Якщо фабриканти – то найзірковіші!
Ведучий:
-         Ну якщо вони такі круті, то, може, ми вже поступимося їм на цій сцені?..
Ведуча:
-         Що ж, давай… Але наші зірки дуже хвилюються, адже завжди найскладніше повернутися туди, звідки починав робити свої перші кроки…
Ведучий:
-         Зараз ми їм допоможемо! Шановні фанати! Приготуйте, будь-ласка, свої долоні до зустрічі ФАБРИКАНТІВ – 2004! Усі готові? Тоді увага!
Ведуча:
-         Вітаємо бурхливими оплесками наших найяскравіших зірок!
Звучить мелодія «Танці із зірками»
Оголошення присутніх випускників 2004 року (на зразок оголошення пар у Танцях із зірками). Ведучий оголошує дівчат. Ведуча – хлопців.
Випускники піднімаються на сцену.
_______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
Ведучий:
-         Ну що ж… Здається усі наші зірки на сцені… Тож прийшов час надати слово тому, хто їх створив, - продюсеру!
Ведуча:
-         А хто у нас продюсер?..
Ведучий:
-         Як хто? Звичайно, директор!
Директор підіймається, щоб сказати слово, але раптово його перебиває колишній випускник (він зображає директора)
Випускник 1:
-         Зачекайте-зачекайте, Вікторе Олексійовичу!.. Сьогодні слово надали мені! Я радий вітати вас у цьому залі – місці демонстрації нашої готової продукції. А продукцію наша фабрика випускає якісну! Кого тільки тут немає: і космонавтів немає, і нобелівських лауреатів немає, і міністрів немає… Коротше, немає у нас спонсорів…
Сам все чекаю, коли ж у мене з’являться зв’язки за рахунок наших фабрикантів. Щоб і у лікарнях, і в університетах, і у суді… А то поки лише вільні місця в автобусі… Хоча й на тому спасибі. А взагалі, я радий кожному вашому нарешті випуску! Тому що, як тільки за кожним наступним класом закриваються двері, я молодшаю рівно на рік… Щоправда, був один випадок, коли я помолодшав одразу на три роки: здається, то був _______ рік…
Випускниця 1:
-         Коли здається, хреститися треба! Досить уже жартів!
Випусник 1:
-         А що – я? Просто вирішив врятувати ситуацію… А то було б, як завжди, – ми раді вам, ви раді нам… Між іншим у нас сьогодні дерев’яний ювілей закінчення школи!
Випускниця 2:
-         І що це означає?
Випускниця 3:
-         А це означає, що молоде дерево нашої шкільної дружби вже добре вкоренилося…
Випускниця 4:
-         Почало приносити перші плоди…
Випускник 2:
-         А ще дерево – це паливо, яке приносить тепло… Тепло спогадів про найбезтурботніші шкільні роки…
Випускник 3:
-         Дерево розпалює вогонь… Шкільне багаття, біля якого так приємно співати під звуки гітари…
Випускниця 5:
-         Сьогодні цим вогнем ми хочемо зігріти серця тих, хто присутній у цьому залі…
Звучить пісня «Изгиб гитары желтой»
Ведучий:
-         Ну от! Молодці, зірки! Довели мою _______________(ім’я ведучої) майже до сліз! А наші гості… Хіба ми так домовлялися? І за що вам тільки гонорари платять?!
Ведуча:
-         Усе гаразд… То ми від щастя – чи не так? Ось бачиш! Збулися наші мрії: пройшло п’ять років і ми знову поруч із нашими випускниками…
Ведучий:
-         Так… А чи збулися їх мрії?..
Ведуча:
-         Ось давай їх самих і спитаємо?
Випускники розповідають про мрії, що збулися
Випускник 4:
-         А моя мрія не збулася… Я коли у школі навчався, все хотів директора проекзаменувати… От ставив би йому запитання, а він хай би відповідав!
Ведуча:
-         Так у чому справа! Ви ж зірки! Усі мрії у ваших руках!
Ведучий:
-         А ми вам із задоволенням допоможемо…
Ведуча і ведучий (разом):
-         Оголошується екзамен для всі присутніх вчителів!
Ведучий:
-         Білети у студію!
Під музику заходять помічники і виносять підноси з білетами по кількості вчителів. На кожному підносі по п’ять однакових білетів. Питання : Продовжіть: Була така історія на уроці ____________________(назва уроку для кожного вчителя своя). Вчителі обирають білет.
Ведуча:
-         Ну що ж, шановні вчителі, ви отримали білети і у вас є декілька хвилин на підготовку.
Ведучий:
-         Як бачите, у нас усе чесно!
Ведуча:
-         А поки ви пригадуєте, для вас виступають наші зірки!
Випускники співають частівки

В школе долго мы учились,         
Сколько лет - со счета сбились,
И пришли сюда опять             
Наших классных повидать.            
Принесли мы в школу мышку,
Напугали всех ребят:
Побросали дети книжки
И учиться не хотят.
Мы в столовую зашли,               
Думали, покушаем.                 
Нам навешали лапши         
По такому случаю.  
Мы сидели за столом
В кабинете химии.
Как взорвалось один раз!
Вышли мы все синие.

Вспоминаем : мы однажды,          
Даже это было дважды,              
Мелом стул обрисовали,            
К шефу на ковер попали.          
Расписание стащили,              
Форточек наставили.               
На уроках мы не были -            
А на речке плавали.                        
А учителя крутые!
У них нервы золотые:
Сколько б мы не пропускали,
Вечно нам они прощали.
Мы сегодня здесь собрались.
Очень просим вас сейчас,
Чтоб друг друга не теряли
И пришли к нам еще раз!

Після виступу випускників починається екзаменаційне опитування вчителів
Ведуча:
-         Ну що, шановні вчителі, готові ви відповідати?
Ведучий:
-         Хто буде першим! Ви ж пам’ятаєте, що за сміливість додається АЖ один бал!
Учителі по черзі розповідають смішні історії, які залишилися у їх пам’яті про цей клас.
Ведучі кожен раз просять випускників поставити оцінку
Ведучий:
-         Що ж це таке?! Виходить, що всі наші вчителі – відмінники?
Ведуча:
-         І пам'ять у них хороша!
Випускник:
-         І самі вони – надзвичайні, бо пам’ятають про нас тільки хороше!
Слова випускників:
-         Ну вот, как много лет назад,
На класс глядит учитель.
-         И кажется, что строгий взгляд
Спросил: "Что ж вы молчите?"
-         И сердце знает, что сказать,
Да все слова - не эти.
-         Легко с подсказки отвечать,                                                                                                     Непросто быть в ответе.
-                Когда, расставшись с детства сказкой,
Мы покидали школьный дом,
-                Глаза, наполненные лаской,
Нам были в жизни маяком.
-                Когда сбивались мы с дороги
И шли всему наперекор,
-                В глазах, наполненных тревогой,
Читали мы немой укор.
-                Слова прощанья отзвучали,
И пятилетье позади.
-                В глазах учителя сквозь дали
Вновь радость встречи разгляди.
Ведуча:
-                 Які чудові слова…
Ведучий:
-                Так… Тепер наші зірки майстри слова, а колись вони були напівфабрикатами. Такі перли видавали! Ну ви тільки послухайте! «Його взуття було по вуха у багнюці»…
Ведуча:
-                А ось це: «Із Юриного портфеля було видно бутерброд та інше шкільне приладдя»…
Ведучий:
-                «Добриня сидів на коні й мирно щипав траву»…
Ведуча:
-                «Його брат працював медсестрою».
Ведучий:
-                «Тарас Бульба був вільним козаком, тому що ніде не працював».
Ведуча:
-                «Гігієна – це тварина з гострими зубами».
Ведучий:
-                А мені ось це дуже подобається: «На поляні сидів заєць, великі очі та вуха якого стирчали у різні боки»…
Ведуча:
-                Усе це, звичайно, жарти, проте, як ви знаєте, у кожному жарті, є доля жарту… А правда?.. Вона у тому, що початок кар’єри наших фабрикантів був досить нелегким…
Випускник:
-                Так, важкі тоді були часи…
Випускниця:
-                Ось пам’ятаю, бувало, принесеш із собою шматочок маминого домашнього пирога, розріжеш на 3… класи…
Випускниця:
-                Зараз школа не та, що тоді… Комп’ютери,  Інтернет, мобільні телефони, калькулятори…
Випускник:
-                А у наш час пальців на руках та ногах не вистачало, доводилося сірники з собою на урок математики носити!
Випускниця:
-                І спідниць у нас таких коротеньких не було. У формі всі ходили…
Випускник:
-                Зате які у нас уроки співу були! Хіба ж ми під «фанеру» співали?! Тільки наживо! І кожному хотілося солістом бути під баян Костянтина Федоровича! Куди там Вітасу! Нам спеціально уроки у спортзалі ставили, щоб у класі стеля не обсипалася та шибки не порозліталися!
Випускниця:
-                І дискотеки власні влаштовували у класі!
Випускниця:
-                І Дні іменинника! І Новий рік!
Випускник:
-                Стільки хороших спогадів…
Слова випускників:
-         Родные классы, окна, стены
И милый старенький звонок,
Зовущий нас на перемены
И возвращавший на урок.
-         Неразрешимая загадка –
Урок без края, без конца...
-         И чей-то нос, разбитый в схватке
Вот здесь, у школьного крыльца...
-         Нет, времени того не скроешь,
Хоть год и месяц позабыт,
-         И всё же иногда порою
О прошлом сердце защемит...
Випускниця:
-         Ми щасливі… Ми справжні зірки… Тому що сяємо…
Випускниця:
-         Тому що школа запалила наші серця…
Випускниця:
-         Тому що школа навчила нас любити…
Випускниця:
-         Тому що школа дала нам крила…
Випускниця:
-         І сьогодні ми тут, усі разом, тому що шкільний янгол завжди пам’ятав про нас…
Випускник:
-         Так, у школи є янгол-охоронець. Інакше хто ж тоді приносить нам спогади про шкільне дитинство, хто навіює сни про однокласників, хто з кожним роком вселяє у наші серця все більшу і більшу любов до школи?..
Звучить пісня «Ангел-хранитель» (И. Крутой)
Мой первый шаг, мой первый друг,
Всё это вспомнилось и светлей стало вдруг.
Благодарю всею душой, всех кто со мной
Прошёл этот путь большой.

В небе дневном в середине лета
Ярких жемчужин,
Ярких жемчужин рой.
Не покидай, сотканный из света,
Ангел-хранитель мой,
Ангел-хранитель твой.

После дождя радуги след,
А после праздника на душе тихий свет.
Но нам предать друг друга нельзя,
Ведь ангел школьный смотрит нам в глаза.

В небе дневном в середине лета
Ярких жемчужин рой.                                     5 раз
Не покидай, сотканный из света,
Ангел-хранитель мой.

Слова випускників:
Школу оценишь только тогда,
Когда промелькнут, как мгновенья, года.
Часто ночами она сниться будет.
Школьные годы никто не забудет!
Приснится школьная сцена,
Первые роли твои,
Первые аплодисменты!
Первый успех!
И ты — счастливый!
Ты — лучше всех!

Ведуча:
-         Ми не стомлюємося повторювати, що наші фабриканти – найкращі… А найкращих зірок прийнято вшановувати. Тож сьогодні на вас усіх чекає ще один сюрприз!
Ведучий:
-         Усі ви запрошені на безпрецедентну подію! Відкриття першої шкільної алеї зірок!
Ведуча:
-         За традицією, усі Голлівудські зірки залишають про себе пам'ять на віки.
Ведучий:
-         А чим ми гірші?!
Ведуча та ведучий:
-         Увага! Церемонію відкриття першої шкільної алеї зірок оголошуємо відкритою!
Звучать фанфари. Вносять рулон шпалер, на внутрішній стороні якого заздалегідь намальовані великі зірки (такі, щоб у них могла вміститися долоня) за кількістю учнів у класі + перша вчителька + вихователька + класний керівник + директор. Рулон розгортають доріжкою перед глядачами.
Ведуча:
-         Право першим закласти свою зірку надається продюсеру ФАБРИКИ ЗІРОК – 2004 Коваленко Віктору Олексійовичу!
Директор школи обводить свою долоню і ставить на ній підпис
Ведучий:
-         Право закласти зірки надається першим учителям наших фабрикантів: Коваленко Наталії Петрівні та Кавецькій Тетяні Іванівні!
Обводять долоні та ставлять підписи
Ведучий:
-         Право закласти свою зірку надається головному режисеру ФАБРИКИ ЗІРОК – 2004 Шкапі Валентині Олександрівні!
Обводить долоню і ставить підпис
Ведуча:
-         Ну а тепер я прошу підійти до нашої алеї колишніх випускників. Право закласти свої зірки надається вам, ФАБРИКАНТИ – 2004!
Закладання зірок відбувається під пісню «Я самая» (Н. Могилевська)
Ведучий:
-         Церемонія закладання першої шкільної алеї зірок оголошується закритою! Право на володіння нею передається Шкапі Валентині Олександрівні на пам'ять про цю зустріч.
Фанфари. Шпалери згортають і виносять
Випускники:
-         П’ять років – це так мало і так багато…
-         Це наш перший ювілей…
-         Ми сподіваємось, що він також залишиться у нашій та вашій пам’яті…
-         І ще через п’ять років ми знову зустрінемось тут і будемо згадувати, згадувати…
-         І щоб у вас було більше спогадів про нас, ми хочемо вручити вам подарунки…
-         Наш шановний ведучий сьогодні згадував про п’ять зірок…
-         Це дуже символічно, тому що першим нашим подарунком буде…
До зали вносять на підставці пляшку коньяку «5 зірок» і вручають директору
-         Це, щоб ви знали, що ми за свої слова відповідаємо…
-         А нашим любим вчителям ми хочемо подарувати _____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________.
Вносять подарунки
Ведучий:
-         Ну що, шановні зірки, у вас на сьогодні все?
Ведуча:
-         Тоді настав час надати слово справжньому продюсеру.
Слово директору школи
Випускники:
-         Дякуємо вам за ці слова.
-         Дякуємо за те, що пам’ятаєте нас.
-         Пройде зовсім небагато часу…
-         І нинішні ваші учні, як і ми п’ять років тому…
-         Підуть від вас у доросле самостійне життя…
-         Та ми бажаємо вам, щоб як і ми, вони ніколи не забували…
-         Що закінчили саме цю, Данилівську середню… фабрику…
-         Пусть годы стремительно мчатся и дерзко
Как воды бушующих рек –        
-         Но пристанью детства,
-         Но пристанью сердца
-         Останется школа навек!
Випускники виконують «Гімн випускників» на мотив «Песне ты не скажешь: «До свиданья!»
Снова, снова все пришли мы в нашу школу,
Здесь опять мы с вами собрались.
В этот зимний и веселый очень вечер
Мы с друзьями встретиться пришли.
Припев: Через годы, через расстояния
На любой дороге, в стороне любой
Школе ты не скажешь "До свидания",
Школа не прощается с тобой.
Сколько было в школе разных приключений,
Сколько в школе довелось нам пережить…
Это помнят люди все без исключений,
Разве можно все это забыть.
Год иль десять лет - считать не будем…
Ждут и помнят нас с тобой везде, всегда
Наши, наши дорогие люди -
Это только вы - Учителя!
 Использован сценарий pershavchytelka.at.ua
Сценарій свята «Зустріч випускників 2004 року» 

    

Реклама на сайте "Сценарии школьных праздников"