Сценарій Випускний бал «Скликав до школи нас дзвоник останній…»

Сценарій Випускний бал «Скликав до школи нас дзвоник останній…»

Для учнів 4 класу



Мета: виховувати у дітей повагу до вчителя та любов до школи; розвивати інтерес до знань та навчання у старшій школі; підбити підсумки роботи класної родини за чотири роки навчання та підготувати учнів до переходу у п’ятий клас; висловити подяку дирекції школи, батькам та дітям.

Наочне оформлення: надувні кульки (100 шт.), букети квітів.

Музичне оформлення: фонограми класичної музики, фанфар, звуку відліку годинника, шкільного дзвінка, звуку бігу, вальсів «Когда уйдем со школьного двора» та «Щкольный вальс», заставки з фільму «Назад у минуле», пісень: «Маленькая страна», «Песенка Первоклассника», «Дважды два – четыре», «Чему учат в школе», «Мы лучшие» (Н. Могилевская), «Замыкая круг»; пісня «Первоклашка».

Обладнання: DVD-програвач, колонки, 2 мікрофони, ширми, декорації, стільці, лавки, вази для квітів.

Реквізит: Буквар, довга стрічка, велика модель Золотого ключика, медалі та грамоти для дітей, альбом класу формату А2, ручний дзвоник, одяг чарівника, вбрання короля та фрейлін, портфелі, книжки, ляльки, валізи, годинник, спортивні шорти, букети квітів, банка з жабою, іграшкові таргани, черв’яки та миша, модельні туфлі, бутерброд із салом, сіль, подушечка, нашатир.

Хід свята

За сценою урочисто звучать слова:

День сьогодні такий незвичайний!

Сонце встало, умите в росі,

Скликав до школи нас дзвоник останній,

І зібрались на свято усі!

Звучить дзвоник. У цей час на сцену метушливо вибігають учні у святковому одязі, стають уздовж сцени.

- А я чула, що сьогодні в нас останній урок…

- Як-то останній?!

- Ми прощатимемося з початковою школою.

- От добре, бо я вже думав, що ця мука ніколи не скінчиться…

- А що ж далі?!

- Я від старших чув, що на нас чекає старша школа.

- А мені розповідали, що там справжнісінька каторга: твори, перекази, контрольні та ще й іспити якісь!

- Щось мені вже не хочеться туди…

- Давайте краще тут залишимось, ми вже все знаємо, будемо усі відмінниками!

- Еге, якби ж так можна було! Але час назад не повернеш…

Звучить музика із кінофільму «Назад у минуле». На сцені з’являється чарівник у мантії та з великим букварем під пахвою.

- А хто тут згадував про повернення часу? Так-так , впізнаю…

Це ж 4 клас. То у вас сьогодні останній урок?

- Пробачте, а ви хто?

- Я – великий чарівник Есклібріс – хранитель книжкових багатств.

І можу повернути вас у минуле, щоб ви усе пригадали і не сумували. Ось бачите, у мене є чарівна книжка…

- Та це ж Букварик! Який же він чарівний?

- Ще й який чарівний! Просто ви цього не знали. А якщо щиро вірити, то будь-яка річ може стати чарівною. То ви хочете потрапити у минуле?

- Так!

- Тоді слухайте і запам’ятовуйте! Ви потрапите не у звичайне минуле, а у казкове, під назвою «Маленька країна», щоб пригадати усе найцікавіше, що з вами сталося. У вас буде зовсім мало часу, але доведеться пройти випробування. Ви будете зустрічати провідників, тож слухайтеся їх. А я буду за вами спостерігати. У добру путь!

Чарівник відкриває Букварик і лунає звук зворотного відліку годинника.

Чарівник зникає. Діти спускаються зі сцени. Звучить мелодія пісні «Маленькая страна».

- Здається, ми вже перенеслися у минуле…

- Ой, погляньте!

На сцену виходить батько з газетою у руках і читає на ходу, а за ним слідує маленька донька.

Донька:

- Тату, а чому іде дощ?

Батько:

- Підеш до школи, то дізнаєшся.

Донька:

- Тату, а в Баби-Яги є бабенятка?

Батько:

- Які ще бабенятка? Звідки я знаю?

Донька:

- Тату, а нащо коняці коси на плечах?

Батько:

- Запитай у коняки.

Донька:

- Тату, а мотоцикли люблять цукерки?

Батько:

- Не знаю, я цього не запитував.

Донька:

- Тату, а ти не сердишся, що я тебе про все питаю?

Батько:

- Що ти, моя дитино! Як можна! Адже, чим більше ти запитуватимеш, тим більше знатимеш.

На сцені з’являється мама, а за нею – син.

Син:

- Мамо, всі наші будуть на затемнення Сонця дивитися. Можна, я піду з ними?

Мама:

- Та іди вже. От непосидючий! Хоч би швидше його до школи відправити!

Діти знову підіймаються на сцену.

- А я пам’ятаю, як то було!

В дитсадок поспішали щоднини –

Там проводили час залюбки.

- І віночки плели із кульбабок.

- Такі милі були дітлахи!

- Потішали батьків і сусідів.

- І до свят готувались щораз,

- А як шість нам минуло, одразу

Ми у школу пішли, в перший клас!



- Ти вже зібрався до школи?

- Так, мама навіть штани випрасувала!

- А я вже і книжки склала, і зошити, і навіть Барбі у портфель приховала.

- А я теж зібралась, одне питання: в якій руці нести телевізор, а то в одній буде букет, в іншій іграшки, за плечима ранець…

Всі:

- Так, це питання…

- У мене проблеми складніші, треба замовляти вантажо... вантажо... вантажоперевозку!

- Навіщо?

- А ліжко, а комп... комп’ютер, а собака Жужа і її сім цуценят!

- А мені пощастило, я свою жабу Розалію у банці ношу.

- Ой, дивіться, а хто це такий побіг?

- То кролик.

- Нумо за ним!

- А школа?

- То може він туди і біжить. Давайте перевіримо!

Діти покидають сцену і заходять з другого боку під пісню «Первоклашка». Лунає дзвоник.

- Ой, мабуть урок починається!

- Швиденько сідаймо по місцях!

Заходить учителька.

Учитель:

- Доброго дня, любі діти!

- Привіт! Здоров! Добридень!

Учитель:

- Ви мабуть прийшли учитись?

- Так!

Учитель:

- А чому б ви хотіли навчитись?

- Я хочу навчитися збирати і розбирати свою машину.

- А я хочу бути тамадою на лялькових весіллях.

- А я буду лікарем! От навчуся всім уколи робити, тоді побачите!

- Та що ви кажете?! Треба учитися читати й писати, бо на роботу не візьмуть! Я навіть книгу приніс! Ось!

Учитель:



- Так-так! Що ж, я навчу вас і читати й писати, але спочатку вам потрібно стати справжніми учнями. Урок перший: шкільна форма!

- А я знаю!

Нам у школі щоб навчитись,

Треба форму одягти.

- Я взяла у мами туфлі,

Макіяж зробила вправно.

Головне для жінки правило –

Виглядати елегантно.

- Я у татка взяв годинник,

І спортивні шорти вдяг,

Щоб довести – час ціную,

І до спорту теж мастак.

- Ну а я приніс валізи,

Та зимовий одяг свій,

Бо сюди прийшов учитись,

Я на цілий довгий рік.

Учитель:

- Ой, леле. Ну що ж, тоді правило друге:

Щоб учитись гарно міг,

Правильно портфель збери.

- У моїм портфелі є

Хліб і сіль, а ще сальце,

Щоб я тут не зголоднів,

Поучився і поїв.

- Сумуватиму я дуже

Без улюбленців своїх,

Тому у портфель поклала

І принесла їх сюди.

Ось мій гарненький тарган.

Він товстенький, як кабан.

Ось вертлявий черв’ячок.

Він зігнувся, мов гачок.

- Ну а що за хвостик там?

Може це гіпопотам?

- Ні, то миша Леопольд

Будеш лізти, вкусить, от!

Їх на парту покладу,

Щоб учились до ладу.

Учитель:

- Що ж мене чекає?

Пам’ятайте, що навчання –

Шлях до світла, до пізнання.

Слухай, вчи, не грай, не спи

І розумним станеш ти.

Як задзвонить цей дзвінок,

Починається урок.

- А мені твердо сидіть,

Подушечку б підстелить!

- А я їсти хочу, от:

Де мій з салом бутерброд?

- Ну а я лізу під стіл!

Цей урок мене зморив!

Сестри, браття – всі сюди,

Будем разом тут сидіть ! (учитель втрачає свідомість)

- Почекайте, що робить?

Наша вчителька вже спить!

- Може, сну пора настала?

- То вона від нас упала!

- Треба дать їй нашатир.

- Не поможе, мені вір!

Треба взяти таргана,

Щоб прокинулась вона.

Вчительку виносять.

- Отакі були ми діти.

Важко було нас учити…

- Ой, що ж то іще буде?..

Звучить пісня «То ли еще будет…»


Песенка Первоклассника
(”то ли еще будет”)

Нагружать все больше нас
Стали почему-то.
Нынче в школе первый класс
Вроде института.
Нам учитель задает
С “иксами” задачи.
Кандидат наук - и тот
Над задачей плачет.

Припев:
То ли еще будет,
То ли еще будет,
То ли еще будет,
Ой-ой-ой!

А у нас стряслась беда -
Сочиненье снова.
Лев Толстой в мои года
Не писал такого.
Не бываю я нигде,
Не дышу озоном.
Занимаюсь на труде
Синхрофазотроном.



Припев.

Нагружать все больше нас
Стали почему-то.
Нынче в школе первый класс
Вроде института.
Я ложусь в двенадцать спать,
Силы нет раздеться.
Вот бы сразу взрослым стать,
Отдохнуть от детства!



Припев.

- Такі муки ми терпіли,

Доки букв писать не вміли…

- Так поступово ми звикали

Тримати ручки й олівці.

- Вже нас контрольні не лякали,

Ми часто чули: «Молодці!»

- Ось і закінчився 1 клас.

- Його пройшли ми на «відмінно».

- І можемо тепер писать, читать,

Й усі задачі розв’язать!

Голос чарівника за сценою:

- Поспішайте, любі діти! Ваш час швидко спливає…

Звук відліку годинника.

Лунає дзвоник.

- Ой, здається, ми вже у другому класі!

- А як же канікули!..

- Ось, чуєте – вже пролунав дзвінок,

Запрошує нас вчитель на урок.



Урок читання



- _________________________, ти знову сьогодні запізнився на перший урок?

- Так, я заспав, бо нікому було мене розбудити,— мама й тато на роботі.

- А хіба у вас немає будильника?

- Є, але він завжди дзвонить тоді, коли я сплю.



- Де народився Тарас Шевченко?



- На 25 сторінці підручника?







- Київ було засновано майже 1500 років тому…



- Ну і пам'ять у вас!





- _______________________________, які ти знаєш теплі, лагідні слова?

- Шуба, рукавички, чай...





- Діти, як треба зберігати Читанку, щоб вона завжди була новою і чистою?

- Краще її зовсім не носити до школи.



Урок математики

- _________________________, якщо я дам тобі три груші, то як ти їх розділиш на п'ятьох дітей?

- Зварю компот.



- _________________________, якщо на столі сидять чотири музи і я одну вб'ю, то скільки зостанеться?

- Одна,— та, що вбита.



- _________________________, у твого брата п'ять яблук, а ти в нього два забереш. Який буде результат?

- Він мене відлупцює.



- __________________________, ти знову двійку з математики схопив!

- Так це ж ви посадили мене до _______________, а який з неї математик?!



- ________________________, скільки буде двічі два?



- Три.



- Як-то три?



- Ну, три з половиною.



- Я бачу, що ти нічого вдома не вчив



- Ну, чотири.



- А чому ж одразу не сказав?

- А хіба можна відразу давати чотири, не поторгувавшись?

Діти виконують пісню «Дважды два четыре».



Дважды два – четыре


Дважды два четыре дважды два четыре
Это всем известно в целом мире
Дважды два четыре дважды два четыре
Это всем известно в целом мире
Дважды два четыре дважды два четыре
А не три а не пять это надо знать

Дважды два четыре дважды два четыр
А не шесть а не семь это ясно всем
Трижды три навеки девять
Ничего тут не поделать
И не трудно сосчитать
Сколько будет пятью пять
Пятью пять двадцать пять
Пятью пять двадцать пять

Совершенно верно
Дважды два четыре дважды два четыре
Это всем известно в целом мире
Дважды два четыре дважды два четыре
Это всем известно в целом мире
Дважды два четыре дважды два четыре
А не три а не пять это надо знать
Дважды два четыре дважды два четыре
А не шесть а не семь это ясно всем
У кого друзья ни спросим
Шестью восемь сорок восемь
Шестью шесть прошу учесть
Неизменно тридцать шесть
Шестью шесть тридцать шесть
Шестью шесть тридцать шесть
Совершенно верно
Дважды два четыре дважды два четыре
Это всем известно в целом мире
Дважды два четыре дважды два четыре
Это всем известно в целом мире
Дважды два четыре дважды два четыре
А не три а не пять это надо знать
Дважды два четыре дважды два четыре
А не шесть а не семь это ясно всем
Дважды два четыре дважды два четыре
А не три а не пять это надо знать
Дважды два четыре дважды два четыре
А не шесть а не семь это ясно всем



- Той рік непомітно зовсім пролетів,

Усі підросли ми, дорослими стали…

За сценою звучить голос чарівника:

- Поспішайте, діти! Час летить непомітно!



Звук відліку годинника.

Лунає дзвоник.

- Знову у третьому класі…

- Дзвоник знову вже лунає

Й до уроку закликає.



Урок рідної мови

— Домашню письмову

Чому не писала?

— Бо ручка учора

В колодязь упала...

— Коли ж та письмова

Написана буде?

— Як воду з колодязя

Виберуть люди...



— ___________________, йди до дошки.

Постояв ________ біля столу та й каже:

— Я не виконав домашнє завдання.

— Чому?

— У нас нещастя!

Захворіла мама!

— Захворіла? Коли? — здивувалася вчителька.— Я ж її вчора в кінотеатрі бачила.

— Ех не те сказав, треба було про бабусю сказати, вона ж рідко в кіно ходить.



— Діти, перекладіть з української мови російською слова морква, квасоля, цибуля за зразком: «картопля — картофель».

— Картопля — картофель, морква — моркофель, квасоля — квасофель, цибуля — цибуфель.



— Що ставиться в кінці питального речення?

— Знак питання.

— Добре, сідай.

— А окличного?

— Знак оклику,

— Добре, сідай.

— Розповідного?

— Знак розповіді...

— Неправильно – крапка. Придумай розповідне, питальне й окличне речення.

— Учитель захворів.— Це правда? — Ура!



— _________________________, провідміняй дієслово ходити.

— Я йду, ти йдеш...

— Швидше, _______________!

— Я біжу, ти біжиш.



— Дітки, придумайте до слова трава спільнокореневе слово.

— Сіно.



— Учні, хто скаже, що таке пряма мова?

— Це коли говориш правдиво і відверто.

— А що таке кур'єр?

— Кур'єр — це той, що курями торгує.



— Як на твою думку, _____________________________, «штани» — слово в однині чи в множині?

— Я так думаю, що верхня частина в них — однина, а нижня — множина.



— _________________________________! Я задала твір про молоко на 3 сторінки, а ти написав лише півсторінки. Чому?

— А я писав про згущене молоко.



— Як буде у множині «дитина»?

— Близнята.



- Приходжу додому, дієслово вчу.

Для цього маю власний метод я.

Написано «кричати» - я кричу.

Написано «мовчати» - я мовчу.

Написано «стрибати» - я стрибаю.

Написано «співати» - я співаю.

Коли сусід під двері прибігає

І сам не свій мене одне благає,

Щоб я читав «мовчати» - і мовчав,

Щоб врешті я стрибати перестав,

Бо ніби стався раптом землетрус,

Отак я вчусь, учусь, учусь, учусь!

- Ми всі засвоїли чудово

Прикметник, суфікс, дієслово,

Диктантів купу написали,

Освіченими дуже стали.

- Уроки всі свої учили і групою, і вдома.

А часом вчили на перервах.

Усім ця річ відома.

- Мову і читання, співи й малювання –

Всі уроки ми любили і щоденно вчили, вчили…

Звучить пісня «Учат в школе…»

Чему учат в школе



Буквы разные писать

Тонким пёрышком в тетрадь

Учат в школе, учат в школе,

Учат в школе.

Вычитать и умножать,

Малышей не обижать

Учат в школе, учат в школе,

Учат в школе.

Вычитать и умножать,

Малышей не обижать

Учат в школе, учат в школе,

Учат в школе.

К четырём прибавить два,

По слогам читать слова

Учат в школе, учат в школе,

Учат в школе.

Книжки добрые любить

И воспитанными быть

Учат в школе, учат в школе,

Учат в школе.

Книжки добрые любить

И воспитанными быть

Учат в школе, учат в школе,

Учат в школе.

Находить Восток и Юг,

Рисовать квадрат и круг

Учат в школе, учат в школе,

Учат в школе.

И не путать никогда

Острова и города

Учат в школе, учат в школе,

Учат в школе.



За сценою звучить голос чарівника:

- Діти, не гайте часу! Він майже сплив!



Звук відліку годинника.

Лунає дзвоник.

- Ось четвертий дзвінок нас в дорогу покликав.

І весело, і сумно всім водночас.

І як не хитруй, а вже стали великі,

Бо всі перейшли у 4 клас.



Урок природознавства

— Скажіть, чи відрізняються свійські тварини від диких?

— Дикі тварини ніколи не віддають добровільно молоко та яйця.



— Діти, чим нам допомагають птахи?

— Птахи нам допомагають дзьобати комах.



— Отже, скажіть, чому птахи відлітають у теплі краї?

— Бо як підуть пішки, витратять на дорогу дуже багато часу.



— Як ти гадаєш, Максиме, що важливіше: сонце чи місяць?

— Місяць.

— Чому?

— Тому що місяць світить уночі, коли темно, а сонце — вдень, коли й так видно.



— Діти, назвіть три речі, без яких людина не може жити.

— Сніданок, обід, вечеря.



Урок БЖД

— Добре, а тепер проведемо виховну годину. Поговоримо про все. _________________________________, якби ти знайшов 5 гривень що б ти зробив з грошима? Залишив би собі?

— Ні, вчителько.

— Молодець! А що б ти з ними зробив?

— Купив би собі цукерки.



— Діти, які види транспорту ви знаєте?

— Автомобільний, залізничний, морський і... пішохідний.



— _____________________________, чому ти так часто лупцюєш ________________________________?

— Це щоб ніхто не здогадався, що я її люблю.



—___________________________, ти кого більше любиш — брата чи сестру?

— Сестру.

— Чому? Вона ж усі книги порвала?!

— За це її й люблю. Колись забув біля неї щоденник — на клапті порвала.



— ________________, а чому ти несеш щоденник не підпис дідусеві, а не татові?

— Дідусь воював — він уже нічого не боїться. .



— ______________________, чому це твоя мати не була не батьківських зборах?

— Я їй не сказав.

— Чому?

— Бо кожного разу, коли вона побуває на них, у неї голова болить, тому я її пожалів.



Вчитель:

— Урок закінчився. До побачення! А ти, ____________________________, зачекай мене, я йду до твоїх батьків.



За сценою лунає голос чарівника:

- Таке воно важке – шкільне життя!

Як же час пролітає прудко.

Ваші діти так швидко ростуть.

Білі плаття, як крила лебідки,

Їх у вальсі легкому несуть.

Поспішайте, діти! Король Маленької країни запрошує вас на бал!

Звучить мелодія вальсу. На сцені з’являється король та дві фрейліни.

Король:

- Так-так. Дивіться, хто завітав до нас на бал. Це ж четвертий клас! Мабуть хочете потанцювати, розважитися?.. А чи добре ви працювали ці роки, щоб святкувати? Нумо, фрейліни, читайте, що там у вас записано про наших гостів.

- Чотири роки працювали,

Контрольні й тести всі складали.

- Були в них двійки й одиниці,

Свербіли часто їм правиці,

Косило око через парту.

Кажу серйозно і без жарту.

Знаходила старі шпаргалки.

Що начиталась там – аж парко!

- Уміли кажуть прибирати,

І не смітити, й не ламати.

- А я підгляділа в шпарини:

Не все прибрали їм почину.

Діти:

- Ой, нема де правди діти,

Було всяке серед нас:

Той у школі звик шуміти,

Той урок не хотів вчити,

Той запізнювався в клас.

- Чотири роки разом ми ішли,

Всього було: комусь носи товкли.

У голос вчительки замріяно вслухались,

І галасуючи, в їдальні ми штовхались.

- Останнє нині в нас побачення,

Нам сумно розлучатись з вами.

І просимо у вас пробачення

Ми найщирішими словами.

- За те, що колись хтось не вивчив урок,

- Домашнє завдання не виконав в строк…

- А хтось одержував знов двійку,

- Встрявав з товаришем у бійку,

- Базікав часто безупинно…

- Пробачте ще за двійки й трійки,

Які отримували ми не раз.

- Та обіцяєм: будем вчитись на відмінно,

Щоб не підвести й не соромить вас!

Король:

- Досить, досить... То що ж мені з вами робити? Що ви скажете, шановні гості, пустимо їх на бал чи ні?

Ну, гаразд… Може вони ще виправляться.

- Ми вас не підведемо, бо ми найкращі!

Звучить пісня на мотив «Я самая»

Гей, ви, посміхніться

Не сумуйте, веселіться

Досить, ну, досить зітхань

Справ завжди багато,

А сьогодні свято


Хочемо вам ми сказать сміливо

Найкращі ви

Найкращі ми

Так виховать нас змогли ви 2 рази

Найкращі ми

Найкращі ви

З вас брали приклад всі ми

В цьому класі діти кращії



Звучить вальс. Діти танцюють.

- А що ж тепер? Наша подорож завершилась, а ми ще й досі тут.

Король:

- Ой, я зовсім забув! Треба ж заспівати гімн нашої країни!

Діти співають пісню на мотив «Маленькая страна».

Мы называем нашу школу

Маленькая страна.

Тут люди с добрыми глазами,

Тут жизнь любви полна.

Тут могут дети веселиться,

Тут зла и горя нет,

Тут не давали нам лениться

И всем дарили свет.



Припев:

Маленькая страна.

Маленькая страна.

Всем мы расскажем,

Всем подскажем,

Где она, где она.

Маленькая страна.

Маленькая страна.

Там, где душе светло и ясно,

Там, где всегда весна.



Эту страну мы не забудем

И первый наш урок.

Всех, кто учил нас, помнить будем,

Пусть много лет пройдет.

Если уроки не учили,

То вы ругали нас.

В школе мы знанья получили,

Благодарим всех вас.



Припев.



В цей час зникають король та фрейліни.

Діти знову опиняються у своєму класі.

- Ось і казочка скінчилась чарівна.

Кликала з собою нас вона,

Повела в країну фарб,

І відкрила перед нами цінний скарб.

- Скарб добра, краси, любові,

до нашої чарівної школи!

- А знаєте, наша школа й справді чарівна! Вона схожа на пасьянс – це така гра з картами. Ось погляньте: сюди кладемо усі масті від двох до десяти – це ми, учні. І рано чи пізно, двійку перекладаємо на місце десятки. Так ми рухаємося із класу у клас, а директор щороку свою візу на кожній особистій справі ставить.

- А! Розумію! Тоді валети, дами та королі – це вчителі!

- Так, бо вони керують тими, хто від двох до десяти.

- А завучі – це тузи, бо вони всіма керують.

- А хто ж тоді директор?

- Та він же цей пасьянс і розкладає!

- Так наша школа казкова!

- І дитинство в нас казкове!

- Та хіба було б воно таким без наших батьків?!

- Час і про них згадати…

- Ми до батьків сказати хочем слово.

І привітати хочем від душі.

Подарувати пісню вам чудову.

Найкращі прочитати вам вірші.

- Бо без батьків чого ми в світі варті.

Без маминої ласки і добра.

Без батьківської мудрості і жарту

І без свого родинного тепла.

На сцену виходить перша вчителька.

- В хвилини радості й печалі

Для вас була я - вірний помічник.

Вела вас, малюків, за руки

Стежиною, що йшла від “Букваря”

Щоб не вгасали сяєвом науки,

В життя завжди вас кликала зоря.



Сьогодні до нас завітали гості. Давайте запросимо їх. Вони вам хочуть дещо сказати.

Заходять майбутні першокласники.
- У вересневий світлий день

Ви прийшли до школи.

Школа радо стріла вас,

Вам дала просторий клас.

- Уроки ви свої учили

Із мамою удома.

А потім – на перервах,

Усім ця річ відома.

- Хай не ваблять витребеньки,

Хай вас лінощі не точать,

Хай живеться вам легенько

І хай трудиться охоче.

- Перший клас вам всім бажає

І здоров’я, і добра.

Щоб були ви всі щасливі

І не знали горя й зла.

- На останній вам урок

Продзвенить сумний дзвінок.

Вам бажає перший клас –

В добру путь і добрий час.

Дзвіночок:

- Щоденно кликав вас я на уроки,

Збирав на збори, виряджав у путь.

Тут незабаром стихнуть ваші кроки,

А я, завжди, залишусь тут.

І сад лишається, і світлі класи,

Лишаються молодші школярі

Тут – вічна юність, непідвладна часу,

Дитинство вічне в нашому дворі.

А ви зросли, і ви вже не пташата,

Зміцніли крила – час вам вирушати.

Тому дзвоню востаннє на дорогу

У світ широкий з рідного порогу.

Учителька:

Першокласнице, бери дзвінок,

Веди 4-й на останній урок.

Першокласниця дзвонить у дзвінок.

Учителька:

- Цей останній урок ми присвячуємо нагородженню! Сьогодні без нагороди не залишиться ніхто! Отже, урочисту церемонію нагородження оголошую відкритою!!!

Звучить урочиста музика. Дітей нагороджують грамотами (до них прив’язані кульки з гелієм) та медалями.

Учителька:

- На вас чекає ще один сюрприз. У мене є подарунок.

Учителька дарує великий шкільний альбом.

- Нехай цей фотоальбом супроводжує вас кожного шкільного дня. Залишайте у ньому найяскравіші свої спогади кожного року, аж до випускного балу.

- Чотири перших роки промайнуло

Незабутніх шкільних літ.

І сьогодні, мов пташки з гніздечка,

Ми летим у доросліший світ.

- Нам скажуть всі слова напутні

І побажання в добрий час.

Яке чекає нас майбутнє?

Життя складеться як у нас?

- Ніхто цього сказать не зможе,

Та ми надією живем,

Що будем жити в світі гоже,

Зорю свою усі знайдем.

- Сьогодні скінчився останній урок,

По школі лунає останній дзвінок.

Сьогодні востаннє четвертий наш клас,

І школа чекає у п’ятому нас.

- І вчительку нашу, як дуже попросить,

Теж можемо взяти до п’ятого класу.

Без неї життя уявити не можем,

Тому переходити в п’ятий ми просим!

Учителька:

- На жаль, я змушена залишитись тут. До мене прийдуть такі самі першачки, якими колись були ви. Та я завжди пам’ятатиму вас, любі діти, і ще довго сумуватиму за нашими уроками. А у дорогу по старшій школі вас поведе нова вчителька. Вона сьогодні присутня на нашому святі. Тож прийшов час познайомитися.

Слово надається майбутньому класному керівникові.

- Наша перша вчителько,

За нами не плачте.

Ми вам не дамо скучати,

Будем в гості прибігати

Після уроків повсякчас

У ваш новенький перший клас.

- Сьогодні ми прощаємося з вами,

Бо більше ви не будете нас вчить.

У клас до нас прийде вже інша мама,

Щоб за неправильнії вчинки посварить.

- Шановна вчителько нова!

За нас ви будьте певні,

Хоч ми рухливі і шумні,

Зате розумні й чемні!

- Хоч інколи ми пустуни маленькі,

Хоч часто в школі ми здіймаєм галас й сміх,

Та ми простягнемось до вас, немов до неньки,

Якщо полюбите ви щиро нас усіх!

- Ми будемо учитись на відмінно,

І з поведінкою буде все гаразд.

Та ви прийміть нас тільки із любов’ю

І проведіть нас в старший, в п’ятий клас!

Перша вчителька обв’язує всіх дітей довгою стрічкою і вручає їх, як подарунок, новій вчительці разом із ключем від дитячих сердець. У цей час діти всі разом кажуть:

- Четвертий клас! Четвертий клас!

Рік назад ти прийняв нас.

Ми прощаємось з тобою.

У цей день і у цей час

Переходим в п’ятий клас!!!

- У нас усіх прощальний настрій,

Ми схвильовані украй.

Скажем разом: «Велика школо, здрастуй!

Початкова школо, прощавай!»

Учителька:

- І не треба плакать на прощання,
Треба заспівати нам – і все.
Хай про цей день добрий, теплий спогад
Кожен з вас у серці пронесе!
Звучить пісня на мотив «Замыкая круг»
Этот день не повторится,
Детство вновь не возвратится,
И уходит самый грустный год,
Этот праздник завершаем,
И с волненьем ожидаем,
Не прольется ли слеза вот-вот.
И хоть с классом расстаемся -
Здесь учиться не придется -
Места нет для грусти и тоски.
В памяти сюда вернемся,
Все мы сердцем остаемся
Возле первой парты и доски.
Припев:
Замыкая круг,
Ты назад посмотришь вдруг,
Там увидишь в окнах свет,
Сияющий нам вслед.
Пусть идут года
В этом классе ждут всегда,
Сколько б не было дорог,Придем на твой порог.



Додаток

Тексти пісень

Песенка Первоклассника
(”то ли еще будет”)

Нагружать все больше нас
Стали почему-то.
Нынче в школе первый класс
Вроде института.
Нам учитель задает
С “иксами” задачи.
Кандидат наук - и тот
Над задачей плачет.


Припев:
То ли еще будет,
То ли еще будет,
То ли еще будет,
Ой-ой-ой!

А у нас стряслась беда -
Сочиненье снова.
Лев Толстой в мои года
Не писал такого.
Не бываю я нигде,
Не дышу озоном.
Занимаюсь на труде
Синхрофазотроном.

Припев.

Нагружать все больше нас
Стали почему-то.
Нынче в школе первый класс
Вроде института.
Я ложусь в двенадцать спать,
Силы нет раздеться.
Вот бы сразу взрослым стать,
Отдохнуть от детства!

Припев.


Дважды два – четыре

Дважды два четыре дважды два четыре
Это всем известно в целом мире
Дважды два четыре дважды два четыре
Это всем известно в целом мире
Дважды два четыре дважды два четыре
А не три а не пять это надо знать
Дважды два четыре дважды два четыре
А не шесть а не семь это ясно всем
Трижды три навеки девять
Ничего тут не поделать
И не трудно сосчитать
Сколько будет пятью пять
Пятью пять двадцать пять
Пятью пять двадцать пять
Совершенно верно
Дважды два четыре дважды два четыре
Это всем известно в целом мире
Дважды два четыре дважды два четыре
Это всем известно в целом мире
Дважды два четыре дважды два четыре
А не три а не пять это надо знать
Дважды два четыре дважды два четыре
А не шесть а не семь это ясно всем
У кого друзья ни спросим
Шестью восемь сорок восемь
Шестью шесть прошу учесть
Неизменно тридцать шесть
Шестью шесть тридцать шесть
Шестью шесть тридцать шесть
Совершенно верно
Дважды два четыре дважды два четыре
Это всем известно в целом мир

Дважды два четыре дважды два четыре
Это всем известно в целом мире
Дважды два четыре дважды два четыре
А не три а не пять это надо знать
Дважды два четыре дважды два четыре
А не шесть а не семь это ясно всем
Дважды два четыре дважды два четыре
А не три а не пять это надо знать
Дважды два четыре дважды два четыре
А не шесть а не семь это ясно всем


Чему учат в школе

Буквы разные писать
Тонким пёрышком в тетрадь
Учат в школе, учат в школе,
Учат в школе.
Вычитать и умножать,
Малышей не обижать
Учат в школе, учат в школе,
Учат в школе.
Вычитать и умножать,
Малышей не обижать
Учат в школе, учат в школе,
Учат в школе.
К четырём прибавить два,
По слогам читать слова
Учат в школе, учат в школе,
Учат в школе.
Книжки добрые любить
И воспитанными быть
Учат в школе, учат в школе,
Учат в школе.
Книжки добрые любить
И воспитанными быть
Учат в школе, учат в школе,
Учат в школе.
Находить Восток и Юг,
Рисовать квадрат и круг
Учат в школе, учат в школе,
Учат в школе.
И не путать никогда
Острова и города
Учат в школе, учат в школе,
Учат в школе.
И не путать никогда
Острова и города
Учат в школе, учат в школе,
Учат в школе.
Про глагол и про тире
И про дождик на дворе
Учат в школе, учат в школе,
Учат в школе.
Крепко-накрепко дружить,
С детства дружбой дорожить
Учат в школе, учат в школе,
Учат в школе.
Крепко-накрепко дружить,
С детства дружбой дорожить
Учат в школе, учат в школе,
Учат в школе.



Мы лучшие (Найкращі ми)



Гей, ви, посміхніться

Не сумуйте, веселіться

Досить, ну, досить зітхань

Справ завжди багато,
А сьогодні свято
Хочемо вам ми сказать сміливо

Найкращі ви
Найкращі ми
Так виховать нас змогли ви
Найкращі ми 2 рази
Найкращі ви
З вас брали приклад всі ми
В цьому класі діти кращії



Маленькая страна
Мы называем нашу школу
Маленькая страна.
Тут люди с добрыми глазами,
Тут жизнь любви полна.
Тут могут дети веселиться,
Тут зла и горя нет,
Тут не давали нам лениться
И всем дарили свет.

Припев:
Маленькая страна.
Маленькая страна.
Всем мы расскажем,
Всем подскажем,
Где она, где она.
Маленькая страна.
Маленькая страна.
Там, где душе светло и ясно,
Там, где всегда весна.

Эту страну мы не забудем
И первый наш урок.
Всех, кто учил нас, помнить будем,
Пусть много лет пройдет.
Если уроки не учили,
То вы ругали нас.
В школе мы знанья получили,
Благодарим всех вас.

Припев.







Замыкая круг

Этот день не повторится,
Детство вновь не возвратится,
И уходит самый грустный год,
Этот праздник завершаем,
И с волненьем ожидаем,
Не прольется ли слеза вот-вот.
Припев:
Замыкая круг,
Ты назад посмотришь вдруг,
Там увидишь в окнах свет,
Сияющий нам вслед.
Пусть идут года
В этом классе ждут всегда,
Сколько б не было дорог,
Придем на твой порог.



И хоть с классом расстаемся -
Здесь учиться не придется -
Места нет для грусти и тоски.
В памяти сюда вернемся,
Все мы сердцем остаемся
Возле первой парты и доски.
Использован сценарий pershavchytelka.at.ua



Сценарій Випускний бал «Скликав до школи нас дзвоник останній…»